Кукольная жизнь Мавка Работа на конкурс Дети ночи

Доброго времени суток, жители СМ!
Очень необыный конкурс проводится мастером Jolly (https://stranamasterov.ru/node/add/blog)
У меня уже давно мысли крутились вокруг одного литературного произведения с народными мистическими корнями, хотелось сделать кукольное воплощение гравной героини. Конкурс подтолкнул меня ускориться)))

Встречайте - гериоиня народных сказаний и сказок Руси - Мавку.
Из википедии -
Ма́вка - казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа.

Традиційно вважають, що мавки живуть у лісах. У Галичині місцем поселення мавок вважають Карпати. Вони часто постають у вигляді молодих красивих дівчат, що танцями і співом заманюють хлопців у ліс. В гуцулів мавки мають миловидне кругле лице, довгі коси, завжди затикані квітами. Одяг тонкий та прозорий, спереду мають вигляд дівчат, а насправді немає в них ні тіла, ані душі. Через те немає в них і тіні, а коли бігають по траві, то вона під їхніми ногами не хитається. Залишають сліди босих дитячих ніг, люблять ігри, танці, особливо «на молодику». Місця, де вони справляють забави, — витоптані галявини серед лісу («ігровища»).

Нерідко мавки допомагають людям, доглядають худобу на полонині, охороняють її від дикого звіра і т. п. В загальній характеристиці цих істот гуцульської міфології, трактуванні їх взаємин з людьми переважають позитивні риси. На основі матеріалу давнішого походження простежується певна відмінність уявлень про мавок («нявок») і «лісних» («лісовок»). Перші представлені в особливо опоетизованому світлі. Це стрункі, круглолиці, веселої і лагідної вдачі лісові красуні з довгими кучерями. І. Вагилевич порівнював їх з українськими русалками і татрянськими «дивожонами», відзначаючи при цьому, що, на відміну від них, гуцульські мавки не є небезпечними для людей, а, навпаки, служать їм, доглядають і охороняють стадо, садять дерева, засівають різноманітні рослини в горах. Очевидно, що мавки вважалися добрими, і на основі вірувань у цих лісових богинь в давнину склався їх окремий культ, залишки якого дійшли до нового часу в формі відзначення на Гуцульщині спеціального свята «нявок» — «розигри» (6 липня). Але в деяких регіонах є і інша думка стосовно мавок. Там вони є в якійсь мірі навіть підступними істотами. Людей, особливо молодих хлопців, чоловіків, приваблюють до себе співом, покликами, прибраним виглядом коханих. Таких, що пішли за ними, можуть завести у безвість або висушити любощами.
(кто не знает - не понимает украинского - перводчик в помощь https://translate.google.ru/)

Встречайте - гериоиня народных сказаний и сказок Руси - Мавку.
Из википедии -
Ма́вка - казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа.

Традиційно вважають, що мавки живуть у лісах. У Галичині місцем поселення мавок вважають Карпати. Вони часто постають у вигляді молодих красивих дівчат, що танцями і співом заманюють хлопців у ліс. В гуцулів мавки мають миловидне кругле лице, довгі коси, завжди затикані квітами. Одяг тонкий та прозорий, спереду мають вигляд дівчат, а насправді немає в них ні тіла, ані душі. Через те немає в них і тіні, а коли бігають по траві, то вона під їхніми ногами не хитається. Залишають сліди босих дитячих ніг, люблять ігри, танці, особливо «на молодику». Місця, де вони справляють забави, — витоптані галявини серед лісу («ігровища»).

Нерідко мавки допомагають людям, доглядають худобу на полонині, охороняють її від дикого звіра і т. п. В загальній характеристиці цих істот гуцульської міфології, трактуванні їх взаємин з людьми переважають позитивні риси. На основі матеріалу давнішого походження простежується певна відмінність уявлень про мавок («нявок») і «лісних» («лісовок»). Перші представлені в особливо опоетизованому світлі. Це стрункі, круглолиці, веселої і лагідної вдачі лісові красуні з довгими кучерями. І. Вагилевич порівнював їх з українськими русалками і татрянськими «дивожонами», відзначаючи при цьому, що, на відміну від них, гуцульські мавки не є небезпечними для людей, а, навпаки, служать їм, доглядають і охороняють стадо, садять дерева, засівають різноманітні рослини в горах. Очевидно, що мавки вважалися добрими, і на основі вірувань у цих лісових богинь в давнину склався їх окремий культ, залишки якого дійшли до нового часу в формі відзначення на Гуцульщині спеціального свята «нявок» — «розигри» (6 липня). Але в деяких регіонах є і інша думка стосовно мавок. Там вони є в якійсь мірі навіть підступними істотами. Людей, особливо молодих хлопців, чоловіків, приваблюють до себе співом, покликами, прибраним виглядом коханих. Таких, що пішли за ними, можуть завести у безвість або висушити любощами.
(кто не знает - не понимает украинского - перводчик в помощь https://translate.google.ru/)
(фото 2)

В моем представленни Мавка- добрый дух, лесная нимфа, хранительница леса. Она, почему-то, представляетс мне бледной девушкой с серебристо-голубыми волосами, в легкой рубахе-платье с вышивкой...

Очень красивый образ мавки создан Лесей Украинко в драме-фиерии "Лесная песня" (Лісова пісня").

Мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. Леся Українка наділила Мавку співучою, подібною до дзюрчання струмка, мовою, дала ій прекрасну вроду. Вона розуміє мову дерев, квітів. Вона сама, як ніжний пролісок, шо радіє першому сонячному промінчику. Устами лісової дівчини поетеса розповідає про символічні образи дикої рожі, ясена, берези, вільхи, осики, дуба, терена, клена, глоду. «От вільхи не люблю – вона шорстка.
Осика все мене чогось лякає:
Вона й сама боїться – все тремтить.
Дуби поважні надто. Дика рожа
Задирлива, так само й глід, і терен.
А ясень, клен і явір– гордовиті…»
Все, що Мавка бачить вона порівнює з життям лісу та явищами природи.
Для свого кохання Мавка забула все. Покинула рідний ліс, волю, красу, зробилася служебкою і …не заробила ласки Лукаша, бо груба проза життя перемогла натхненну душу Мавки. Мавка зів’яла… Згоріла Мавка від кохання і від горя, але не нарікає на свого любого Лукаша: він занапастив її і разом з тим дав ій життя:
«Ти душу дав мені, як гострий ніж
Дає вербовій тихій гілці голос…»
Мавка в серці має те, що не вмирає — кохання, яке допомагало їй знайти «теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає». Її самовідданість не знає меж. Чиста, світла душа останньої миті заспокоює коханого, який через свою зраду втратив долю. Мавка бореться за себе, за своє місце серед людей, за утвердження середних краси. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і тут вона наснажена світлим коханням, не кориться лихові, а бореться за красу життя. Вирісши з фольклорного джерела і разом з людиною пройшовши її стежками — юного радісного кохання, потім буденного здрібнення, далі падіння, воскресіння силою слова, страждання, що завершилося мудрим осудом помилок, допущених людиною, образ Мавки в цій дії символізує митця( в якому так багато від самої Лесі Українки!), що словом своїм чарівним «озвірілих в люди повертає»,»чинить диво», завжди, за всіх обставин сповнений почуттям людської гідності, волелюбства, гуманності, митця, якому «забуття не суджено».

Мавка (Работа на конкурс Дети ночи) (фото 5)

Мавка (Работа на конкурс Дети ночи) (фото 6)

Мавка (Работа на конкурс Дети ночи) (фото 7)

Краткое содержание "Лесно песни" на русском (надено на прострах интернета)

«Лесная песня» Леси Украинки – прекрасная песня о любви и измене

К написанию «Лесной песни» Леся Украинка, можно сказать, готовилась всю жизнь. В нее она вложила «цвет души» и вылила из своего сердца «то, которое не умирает». Это не обычная драма, это не только драма-поэма, а драма-песня, нежная, как голос свирели, песня волынского замечтавшегося леса, трогательная, глубокая, мудрая. «Лесная песня» поражает нас красотой мечты, глубиной мысли, музыкой языка. Она открывает перед нами чары Полесья в шумах и тенях лесных, в радужных красках цветов, во вздохе ветра, гомоне весенней ночи, в буйных, «беспрестанного движения страстных» силах природы. Это песня песен не только Леси Украинки, но и всей украинской драматургии. Страстная песня о большой любви и жестокой измене.

Свое произведение поэтесса назвала драмой-феерией, то есть драмой, в которой происходят необычные, невероятные превращения, в которой рядом с людьми действуют фигуры, созданные их воображением. В «Лесной песне» Леся Украинка соединила фантазию с действительностью, будничную жизнь со светлыми поэтическими мечтами. Место действия поэмы - густой исконный лес на Волыни. Сюда в начале весны пришел юноша Лукаш и заиграл на свирели. Полилась странная мелодия, лучшая песнь весны, - «весна еще так никогда не пела». Сила песни волшебная, необычная. Под ее звуки оживает даже природа. Странно, прекрасно, сладко играет Лукаш, а лес вторит этой мелодии своей жизнью.

«На голос веснянки откликается кукушка, потом соловей, расцветает дикая мальва, белеет цвет калины, боярышник стыдливо розовеет, даже черный безлистный терновник показывает нежные цветы». Музыка Лукаша разбудила от зимнего сна Мавку, вызывала в ней новые, неизвестные порывы. В музыке юноши лесной девушке раскрылась безграничная красота человеческой души, радость жизни и творчества. Именно в эту весеннюю пору зарождается любовь Мавки и Лукаша. Простая мелодия песни переворачивает все в душе Мавки, на поцелуй парня она вскрикивает: «Ох! Звезда в сердце упала!» Не изведанное до сих пор чувство и окрыляет Мавку, и приносит болезненные страдания, потому что она хочет не только страсти, но и духовного родства и любви, на всю жизнь. Глубокая и самоотверженная любовь к Лукашу - наилучший цвет ее души. Мавка первая спрашивает: «Красива ли я тебе?». Считает, что люди, как голуби, паруются «навек» Ради любимого она оставляет лес и идет к людям. Ты сам для меня мир, более милый, лучший чем тот, что до сих пор знала я, но и тот улучшился, с тех пор, как мы объединились. Мавка делает все, чтобы облегчить судьбу Лукаша: работает в его хозяйстве, стремится поддержать его музыкальный дар, раскрыть глаза на хитрую Акулину, спасти от будничной жизни, основанной на расчете. Трагедия героини произведения в том, что она не смогла перебороть собственнические чувства Лукаша, уберечь цвет его таланта.

Лукаш любит Мавку, но не имеет сил противостоять собственническим инстинктам, которые разжигала мать, не показывает достаточную смелость, чтобы защитить свою любимую от несправедливых упреков матери, чтобы не поддаться ухаживаниям Акулины, с которой женится без любви, по расчету. Следовательно, изменяет своей любви. Любовь же Мавки- светлая, искренняя и чистая, что приносит большое счастье. Мавка не знает раскаяния, фальши. Ее любовь не совместима ни с одним расчетом, компромиссом. Отвергнутая Лукашем, лесная красавица питает чувство собственной гордости, потому и не стоит на его дороге. Зато ее любовь достигла такой глубины, что она стала вечной, бессмертной. За измену Лукаш был наказан: Лесовик превратил изменчивого любовника своей дочери в вурдалака.

Но любовь Мавки опять вернула Лукаша к жизни, она нашла «то слово волшебное, что и озверевших в люди возвращает». А Мавка же, заклятая Акулиной, превращается в иву. И все же в образе затерянной судьбы появляется перед Лукашем, указывает ему на ивовую свирель, как на последний шанс искупления вины. Она успокаивает Лукаша, потому что хоть он и «поубавил ее тела», и душу дал. Мавка - это символ верной любви, поэзии, символ прекрасной мечты. Это победа правды над неправдой, добра над злом, величественного над низким, мизерным, красоты над уродливым, воли над неволей. Следовательно, «Лесная песня» - прекрасная сказка о любви и измене. Она привлекает людей глубоким философским содержанием, призывом к гармонии бытия, к миру с собственной душой.

Спасибо всем, кто заглянул и прочитал)))