Стихи Голодомор

В селі давно не калатають дзвони…
Завмерло все-і дихання не чуть.
Лиш хмари грізно, мов свинцем налиті
Як кати, над Вкраїною пливуть.
Хрестів нема, лиш братські є могили
Немає сил, бажань, нема думок…
Є лише сон-уривчастий і тихий
І шепотіння жалісне зірок.
Тут кожен день-мов маревом вповитий
Тут кожен день-невпинна боротьба.
Бо на землі цій кожен хоче жити
Хоч шансів вже, здавалося б, нема.
Був тридцять третій рік…Терпіли люди.
І вітер грав серед пустих комор.
Немов залізний обруч тисли сльози груди
І в болю є ім’я- Голодомор.